«Записки божевільного» від
Михайла Фіци
Газета «Вільне
життя» Незалежна громадсько-політична газета Тернопілля
8 квітня 2006
року № 28 (14724)
Таке не різко
трапляється: нема особливої реклами, приїжджає невідомий артист, і зал
напівпорожній. Але ті, хто прийшов, виходять з театру зачаровані, здивовані, а
то й шоковані: яке щастя, що вони це побачили, почули! Саме така картина
спостерігалась минулих суботи, неділі, коли на малій сцені шевченківців
моновиставу «Записки божевільного» за М.Гоголем показував актор Кримського
російського драматичного театру імені М.Горького Михайло Фіца. Вистава
присвячувалася 197-ій річниці з дня народження Миколи Гоголя, адже побачив світ
письменник, який ідентифікував себе українцем, хоч і писав російською, саме
першого квітня.
«Записки
божевільного» - твір складний для виконання. Там нема захоплюючого сюжету,
несподіваних якихось поворотів. Божевільна людина копирсається у своїх
почуттях, сприйняттях, асоціаціях. Хоч дуже часто через це божевілля дається
точна характеристика свого часу, стосунків між людьми, ставлення до суспільних
процесів. Щоб передати все це акторськими засобами, треба мати і велику
сміливість, і неабиякий талант.
У Михайла Фіци
все це вийшло якнайкраще. Годину десять іде моновистава, і зал зацікавлено
стежить за кожним словом, кожним рухом артиста. Я дивилась її в неділю, і
з’ясувалось, що серед глядачів були люди, які бачили й суботню виставу, та
прийшли подивитись і недільну. Після її закінчення сказали: якби вона йшла і
втретє, обов’язково прийшли б знову. Якого ще кращого аргумента треба, щоб
довести: Михайло Фіца показав роботу справді цікаву, талановиту, що не старіє з
роками, а, як алмаз, відшліфовує грані,
аби стати діамантом.
«Записки
божевільного» в репертуарі артиста вже 14 років. Уперше він показав їх, коли
працював у Львівському театрі імені
Марії Заньковецької. Розумів. Потрібен був український переклад. В
університетській бібліотеці знайшов переклад Максима Рильського. Вже тоді
моновистава мала успіх. А ще раніше він вивчив її англійською і кілька разів
показав. Артисту обіцяли заокеанські гастролі, але з того нічого не вийшло. Вже
в Криму М. Фіца озвучив «Записки божевільного» мовою оригіналу. А оригінал завжди кращий від
найталановитішого перекладу.
Запросив Михайла
Фіцу до Тернополя Микола Булат. Вони однокурсники і обидва успішно працюють у
жанрі моновистав. У таких вечорах, які проводить М. Булат, не менш цінна за
першу, творчу, частину друга – спілкування з гостем. А воно теж виявилось
напрочуд цікавим. Артист щиро розповідав про себе, свої творчі пошуки і навіть
життєві негаразди. І з’ясувалось, що він зовсім не Горбачов, а Фіца. Народився
на Закарпатті, де «взагалі ніякої мови нема». Це у відповідь на запитання, яким
він себе артистом вважає – російськомовним чи україномовним. Вільно розмовляє і
тією, і тією. З тернополянами спілкувався гарною українською, практично без жодного русизму.
А театральний псевдонім Горбачов (за прізвищем його дружини) дав артистові директор Кримського театру
Новиков. Йому видалось не милозвучним і не театральним власне прізвище артиста.
Михайло Горбачов-Фіца готується показати «Записки божевільного» на Міжнародному
фестивалі моновистав у Києві, що відбудеться цього року, а наступного повезе їх
на театральний фестиваль до Канади. Каже, що Гоголь йому дуже допомагає в
житті: «Якби ще Гоголя розуміли ті, що мені шкодять, я б на крилах літав».
Глядачів
цікавило, яким є Кримський театр, де працює артист. Михайло Фіца розповів: там
сім сцен, де щодня іде по кілька вистав. І на всіх – аншлаги, в день вистави
зайвого квитка не дістати. Тому артиста дуже дивувало, що він другий вечір
виступає у Тернополі – і стільки вільних місць. У штаті Кримського російського
академічного театру 60 артистів, шестеро
режисерів і тридцять розповсюджувачів квитків. А всього там працює до 400
чоловік. Театр привчив жителів Сімферополя себе любити, ходити на вистави. І це
стало доброю звичкою, сімферопольці люблять свій театр, підтримують його. Хоч
ми й захоплюємось тернопільською театральною публікою, але похвалитись такою
масовою щоденною підтримкою театру не можемо. Як не можемо похвалитись і
особливо. Цікавістю наших артистів до робіт своїх приїжджих колег. Принаймні
«Записки божевільного» у виконанні Михайла Фіци побачили лише одиниці з них.
Г. Садовська
* у той час за
настановою режисера театру Михайло Фіца грав під псевдонімом Михайло Горбачов,
в оригіналі статті фігурує псевдонім.
| 